Тетяна Чернігівська: «Можна народитися Моцартом, але ніколи ним не стати»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Тетяна Чернігівська – доктор біологічних наук, професор, учений в області нейронауки і психолінгвістики, а також теорії свідомості, – передає coma.in.ua.
З інтерв’ю Тетяни Чернігівській:

Везіння з генами – це як рояль «Steinway», який дістався у спадок. Добре, звичайно, але грати ж на ньому все одно потрібно вчитися.

Мозок запам’ятовує все, повз чого він пройшов, пронюхав, спробував, почув, помацав і так далі. Мозок – НЕ решето. Нічого не висипається з нього. Ми, грубо кажучи, нічого не забуваємо, просто велика частина даних лежить в папці “Інше”. Тому: не треба слухати погану музику, не треба читати погані книжки, не треба всяке лайно їсти, не треба аби що пити, не потрібно спілкуватися з поганими людьми.
Говорячи загалом, для творчості необхідно зняти когнітивний контроль і не боятися помилок. Помилки – це прекрасно. Та й хто скаже, що таке помилка?
Часто творчі люди кажуть, що осяяння приходять несподівано, під час рутинних дій, ніяк не пов’язаних з завданням, яке потрібно вирішити: я дивлюся телевізор, читаю книгу – і раптом у мене утворюється цей зв’язок, який я ніяк не міг знайти! Історія науки свідчить: відкриття не можна спланувати, крім технічних досягнень (їх може здійснювати і комп’ютер), і ідеї приходять в голову, коли людина абсолютно до цього не готова.
Відкриття можна зробити за планом. Правда, є істотна добавка: вони приходять до підготовлених. Розумієте, таблиця Менделєєва не насниться його куховарці. Він довго працював над нею, мозок продовжував мислити, і просто «клацнуло» уві сні. Я так кажу: таблиці Менделєєва страшно набридла ця історія, і вона вирішила йому з’явитися у всій красі.
У людей неправильні установки, вони вважають, що, наприклад, кухар гірший, ніж диригент. Це не так: геніальний кухар перекриє всіх диригентів, я вам як гурман говорю. Порівнювати їх все одно що кисле і квадратне – неправильно поставлене питання. Кожен хороший на своєму місці.

Не мислити «як все», або проблеми творчих дітей:

Творчі люди навчаються самі і починають це робити дуже рано. Свої незвичайні ідеї, свої відкриття вони ніколи не вважають чимось екстраординарним. Це для них звичайнісінька і очевидна річ. Вони часто не розуміють, у чому, власне, полягає їхня заслуга, якщо все так очевидно. Очевидно ІМ…
У таких людей, як правило, неприємності в школі, велика їх частина розумніші, ніж вчителі. Вони, звичайно, не знають того, що знають вчителі, але вони можуть бути розумнішими. І тому потрапляють в дуже складну ситуацію, опиняючись під тиском суспільства.
У мене був колега, дитячий лікар-терапевт, він розповів таку історію. Один хлопчик – тотальний двієчник в школі, сидячи вдома, будучи семи років від роду, винайшов паровий двигун. І не просто його винайшов, а зібрав.
Уявіть собі: паровий двигун на соняшниковій олії, бризкаючи цим самим розпеченим маслом, носиться по квартирі! При цьому хлопчика всі вважають дурником.

Чому необхідно читати:

Щоб розвиватися, треба читати складну літературу. Важливо лінійне читання – від початку до кінця. Гіпертекст, що змушує клікати на виділене слово і наче занурюватися в нього, породжує твердість думки.
Люди, які виросли на такому типі читання, не в змозі прочитати великий текст цілком. У них рвана свідомість – дещо звідси, звідти. Коли питаєш дитини, про що була ця розповідь, вона вам його не може переказати.
Прогнози вчених про майбутнє читання неоптимістичні – пророкують серйозний розкол між можливостями інтелектуальної еліти і основної маси населення земної кулі.
Але якщо діти будуть тільки коміксами займатися, у них не виробиться не тільки алгоритм для читання складної літератури, яка формує свідомість, а й алгоритм складного думання – вони будуть думати тільки на яку кнопку натиснути, щоб тобі гамбургер привезли.
Мозок пластичний не тільки в дитинстві, як вважали раніше. Доведено: він утворює нові нейронні зв’язки до кінця життя. Будь-яка робота, крім нудного і рутинної, приносить користь для мозку. Головне – мати справу з постійно мінливою, складною інформацією.

Здатність отримати висококласну освіту може стати елітарним привілеєм, доступним тільки «обраним». Згадаймо Умберто Еко, який пропонував в романі «Ім’я троянди» пускати в Бібліотеку тільки тих, хто вміє, хто готовий сприймати складні знання. Відбудеться поділ на тих, хто буде вміти читати складну літературу, і тих, хто читає вивіски, хто таким кліповим чином виловлює інформацію з інтернету. Він буде розсуватися все більше і більше.
«Якщо ми ляжемо на диван і будемо там лежати півроку, то не зможемо встати. Якщо мозок буде читати ідіотські журнали, спілкуватися з дурнями, слухати легку безглузду музику і дивитися тупі фільми, то нема на що скаржитися. Мозок повинен важко працювати. Важко – ключове слово. Мозку має бути важко. Книга, яка може бути для когось легка, але для вас вона складна. Фільм, який ви не розумієте. Значить, ви будете думати, читати критику. Або спектакль, де не ясно, що хотів сказати режисер. В такому випадку мозок буде зайнятий роботою».
Автор: Тетяна Чернігівська

Share.

About Author

Leave A Reply