Вівторок, Жовтень 23

Народні казки українців як засоби виховання дітей

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Українські  народні  казки  як традиційний  засіб  родинного  виховання  в  Україні мали серйозне значення  у  вихованні  дітей  в  українській  родині. Проблема  вивчення  традицій  сімейного  виховання  в Україні  як  засобу  педагогічного  впливу  на  підростаюче  покоління залишається  ще  недостатньо  вивченою.  Головним  при  цьому  є  питання, яке  стосується  визначення  тих  теоретико-педагогічних, етнографічних  та  культурологічних  джерел,  які  дозволяють визначити  традиційні  зміст,  принципи,  способи  і  засоби сімейного  виховання,  і  які  залишаються  актуальними  для  сімейної педагогічної  практики  в  сучасній  Україні, повідомляє we.org.ua.

Зокрема, психолого-педагогічні  проблеми  морального  виховання  в  сім’ї досліджували І.Бех,  Л.Бойко,  Л.Драчук,  В.Кравець,  І.Кошлань,  Г.Наумчук,  Л.Сінютка, Т.Троіцкій.  Теоретико-педагогічні основи  сімейного  виховання також досліджували  Т.Алексеенко,  В.Іова,  Л.Красномовець,  Л.Повалій, В.Постовий.  Формуванню  сімейних  взаємин  і  педагогічної культури  батьків  присвятили  свої  праці  Л.Кіенко-Романюк,  І.Савченка, І.Трубавіна,  Т.Ушеніна.

Особливу вагу  для  розуміння  завдань народної педагогіки мають  твори  та  ідеї  видатного  вченого-педагога  К. Д. Ушинського.  За  думки  К.  Д.  Ушинського  –  німець,  англієць,  француз, американець,  вимагають  від  виховання  не  одного  і  того  ж,  під  ім’ям виховання  у  кожного  народу  полягають  різні  поняття.  Кожен  народ має  свій  особливий  ідеал  людини  і  вимагає  від  виховання  відтворення цього  ідеалу  в  окремих  особистостях.  Ідеал  цей  у  кожного  народу  відповідає його  характеру,  визначається  його  суспільним  та  громадським  життям, розвивається  разом  з  його  розвитком,  і  з’ясування  його  становить  найголовнішу задачу  кожної  народної  літератури.

К.  Д.  Ушинський  стверджував,  що  будь-який  народ  у  своїй  літературі,  починаючи з народної  пісні,  прислів’я,  казки,  і  закінчуючи  драмою  і  романом, висловлює  свої  уявлення  про  те,  якою  повинна  бути  людина.  Народ прикрашає  цю  ідеальну  людини  всіма  кращими  якостями  душі  своєї, і  якщо  народний  ідеал  людини  не  завжди  узгоджується  з  правилами  суворої  християнської  моралі,  то  це  лише  тому,  що  сама  християнська  мораль  не цілком  ще  вкоренилася  в  тому  або  іншому  народі;  але  яким  би  не  був  цей ідеал,  він  завжди  відображає  собою  міру  самосвідомості  народу,  його  погляд  на якості  і  чесноти,  висловлює  народну  совість.

Розглянемо такі гуманістичні зв’язки в кількох народних казках. Наприклад,  у  казці  про  двох  козлів  оповідач  хоче,  щоб  діти зрозуміли  наскільки  небезпечно  бути  дурним  і  войовничим  в  пошуку  виходу  з складної,  конфліктної  ситуації.  Знайти  правильний,  єдино  вірний вихід  зі  скрутного  становища  –  це,  судячи  з  того,  що  наприкінці сталося  з  героями  казки  «Два  козла»  –  питання  про  життя  і  смерть.

Казка про  двох цапків (за переказом М. Коцюбинського).

Казка про двох цапків

З  одного  берега  йде  до  річки  білий  козел,  а  з  другого  берега підходить  чорний  козел.  І  один  хоче  через  річку  перебратися,  і  інший. А  через  річку  –  колода.  Та  така  вузька,  що  тільки  один  може перейти,  а  двом  тісно.  Не  захотів  білий  козел  почекати,  поки  перейде через  колоду  чорний,  а  чорний  не  захотів  чекати,  поки  перейде  білий. Ступили  обидва  на  колоду,  зійшлися  посередині  та  й  ну  один  одного  лобами  і рогами  штовхати!  Билися,  билися,  та  й  скінчилося  на  тому,  що  обидва  в  воду впали  і  потонули.

Подібна  ситуація  і  в  казці  «Дві  кізоньки»  (за переказами  М.  Коцюбинського). У  ній  дві  кізоньки  зустрілися  на  гірській стежині.  У  казці  показаний  єдино  правильний  і  мудрий  спосіб пошуку  виходу  із  ситуації.  Головне,  на  що  вказується  в казці,  це  на  обопільне,  шанобливе  і  мирне  бажання її героїнь  знайти рішення:  «Постояли  вони,  постояли,  подумали-подумали,  …».  при  цьому проблему  не  можна  було  б  вирішити,  якби  героїні  казки:  а)  не  подумали  б  про  можливі  варіанти  поведінки  та  їх  наслідки;  б)  не  довірилися б  одна  інший:  «одна  коза  встала  на  коліна,  перекинулася  на  бік,  лягла на  стежці  і  притулилася  спиною  до  гори »;  «Друга  обережно  переступила через  неї».

Казка «Дві кізоньки»

Обидві  казки  присвячені  одній  ситуації  –  пошуку  виходу  зі  скрутного положення  і  показані  два  шляхи  її  рішення:  а)  агресивний  (за  казкою  – чоловічий  тип  реакції  на  конфлікт);  б)  толерантний  (за  казкою  –  жіночий  тип реакції  на  конфлікт).  Як  бачимо,  народна  мудрість  констатує  – амбіції  (в  даному  випадку,  чоловічі)  обмежують  здатність  кого  б  то не  було  розумно  підходити  до  вирішення  проблем.  А  толерантність  (в  даному випадку,  жіноча),  навпаки,  забезпечує  ефективний  пошук  виходу  з ситуації,  що  створилася.  Очевидно,  що  зазначені  гендерні  смисли  хоча  і закладені  в  даних  казках,  відносяться  до  області  «неявного  знання»,  до області  прихованих  смислів  оповідання, на  розвиток яких  же  якостей  ідеальної  людини  спрямовані  обидві  ці  українські казки?  Звичайно,  –  мудрості,  взаємної  поваги,  довіри.  Саме  такими повинні  бути  ті,  хто  хоче  завжди  знаходити  правильні  рішення  будь-яких проблем.  Як  бачимо,  такі  якості  як  мудрість,  миролюбність  і довірливість  традиційно  виховувалися  нашим  народом  у  дітей  з допомогою  казок  з  самого  раннього  віку.

 

Казка «Десять працівників»

Інша  ситуація  розглядається  в  казці  «Десять  працівників»  (за переказами  М.  Коцюбинського). Зайшов  я  якось  до  однієї  жінки  в  будинок  –  Одаркою  звали  жінку. Дивлюся,  а  у  неї  в  будинку  так  чисто,  та  так  красиво.  Діти  вмиті,  чисто одягнені,  обід  зварений.

–  Як  ви  встигаєте  все  зробити?  –  Запитую  я  у  Одарки.

А  вона  каже:  –  Як  же  мені  не  встигнути!  У  мене  служать  десять  хороших  працівників. Вони  мене  слухають:  що  не  скажу  –  все  зроблять,  один  одному  допомагають!

–  Які  ж  це  у  вас  працівники?

–  А  ось  вони!  –  Засміялася  Одарка  і  поклала  на  стіл  своїх  десять пальців.

У  цій  казці  немає  напруги,  але  залишається  загадка.  У  сюжеті  створена атмосфера  чистого  і  затишного  будинку,  образ  акуратною  та  успішної  господині,  і йде  пошук  відповіді  на  питання  –  в  чому  секрет  успіху?  У  тому,  що  роботи  в сім’ї,  де  є  діти,  вистачить  на  десятьох  працівників  не  викликає  сумнівів ні  в  оповідача,  ні  у  самої  господині.  Питання  одне:  «Які  ж  це  у  вас працівники?».  Відповідь  викликає  подив  і  повагу:  «А  ось  вони!  – засміялася  Одарка  і  поклала  на  стіл  свої  десять  пальців».  жінка  не нарікає,  не  скаржиться,  її  відповідь  свідчить  про  одне  –  вона  свідомо  і повністю  взяла  на  себе  відповідальність  за  свій  будинок  і  сім’ю.  І  при  цьому  у неї  вистачає  фізичних  і  душевних  сил  на  жарти  і  загадки.  безумовно, саме  такий  образ  жінки-трудівниці,  наділеною  фізичними  та душевними  силами  і  при  цьому  ще  й  гумором,  був  традиційним  ідеалом українського  народу.

Таким  чином,  в  українських  народних  казках  розкриваються  два головні  типи  поведінки:  позитивний  (соціально  прийнятий),  негативний (соціально  відхилюваний).  Позитивний  відповідає  уявленням  народу про  ідеал  людини  і  його  поведінці  (К. Д.  Ушинський),  а  негативний  тип малюється  як  такий,  якого  треба  уникати,  і  який  заслуговує засудження  і  покарання  (П.  Сорокін).

Казка «Івасик та Тарасик»

Наведемо  ще  одну  казку  для  маленьких«Івасик та Тарасик»,  яка  прямо  вказує  дітям  як  потрібно  себе  вести,  а як  –  не  можна.

Івасик  ловив  рибку.  Все,  що  зловив, зібрав  у  кошик,  закинув  кошичок  за  спину  і  пішов  собі  додому. Побачив  його Тарасик  і  тихенько,  тихенько  пішов  за  ним.  Думає,  як  би  витягнути рибку  зі  кошики. Тільки  Тарасик  підкрався  до  кошику,  а  Івасик  почув,  що  хтось ззаду  підбирається,  та  й  оглянувся. Тарасик  відсахнувся,  руки  заклав  назад,  підборіддя  задер  –  йде,  ніби  це  не  він  до  кошику  з  рибкою  підбирався. Івасик  далі  пішов.  Йде  собі  спокійно,  а  Тарасик  знову  підкрався, заклав  у  кошик  руку  і  як  заверещить!  Великий  рак  вчепився  йому  в  палець! Тому  що  в  кошику  не  тільки  рибка  була,  але  і  раки.  А  Тарасик  аж скаче,  так  йому  боляче. Івасик  обернувся,  побачив  та  й  сміється  над  Тарасиком:  ага,  попався! Насилу  Івасик  відчепив  від  пальця  Тарасика  рака.  Відчепив, поклав  у  кошик,  та  й  пішов  далі.  А  у  Тарасика  палець  розпух,  кров  з нього  капає …  Плаче,  бідний.

Очевидно,  що  казка  направляє  дітей  у  виборі  поведінки  по  більш достойному  і  чесному  варіанту.  У  ній  виражено  повагу  до  людини, яка  працею  здобуває  собі  прожиток,  і  презирливе,  навіть жалісливе  ставлення  до  людини,  що  прагне  злодійством  заволодіти результатами  чужої  праці.

Казка «Летючий корабель»

У  казці  «Летючий  корабель»,показано,  що шанобливе  ставлення  батьків  до  дитини,  і  навпаки,  молодших  до старших  –  основа  успішного  вирішення  життєвих  проблем.  Уважив молодший  син  незнайомого  старого  –  і  отримав  винагороду;  допоміг незнайомим  людям  –  і  вони  йому  знадобилися,  кожен  допоміг  в  потрібну хвилину. Інші  казки,  такі  як,  наприклад, «Сірко»,  «Телесик»,  «Чудові  гуслі»  показують  дитині,  як  треба себе  вести  в  різних  життєвих  ситуаціях,  направляють  його  у  виборі  типу поведінки.

Отож народні  казки,  були  засобом  моральної  орієнтації  дітей  у житті,  допомагали  батькам  передавати  дітям  зразки  суспільно схваленої  поведінки  і  знайомити  з  варіантами  поганого. Таким  чином,  значення  народних  казок  є  двояким.  З  одного  боку,  українські  народні казки  є  найважливішими  джерелами  інформації  для  нашого дослідження  про  глибинні  традиційні  сенсах  і  цінності,  морально-етичні орієнтири народної  педагогіки,  а  з  іншого  –  ми  бачимо  в  них дієвий  і  досі  актуальний  засіб  виховання  дітей  в  сімейному середовищі.

Народні казки українців як засоби виховання дітей

Народні казки українців як засоби виховання дітей

Народні казки українців як засоби виховання дітей

Народні казки українців як засоби виховання дітей

Взято у Всвіті.


Підписуйтеся на наш канал в Telegram та спільноту в Facebook
Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР